У разі такого впливу забороняється застосовувати методи прямого інформаційного впливу, сказані у наказовому порядку, замінюючи останні проханням або пропозицією, і одночасно застосовуючи такі словесні трюки:

  • Трюїзми.

У цьому випадку маніпулятор вимовляє те, що є насправді, але насправді у його словах прихована хитра стратегія. Наприклад, циганка бажає продати у безлюдному місці товар у гарній упаковці. Вона не каже: купіть! А каже: Ну і холод! Чудові, дуже дешеві светри! Усі купують, ніде таких дешевих светрів не знайдете! і крутить у руках пакети зі светрами.

Як зазначає академік В.М. Кандиба, така ненав’язлива пропозиція покупки, більше звернена на підсвідомість, спрацьовує краще, оскільки відповідає істині та проходить критичний бар’єр свідомості. Дійсно холодно (це вже одне несвідоме так), дійсно пакет і візерунок светра красиві (друге так), і дійсно дуже дешево (третє так). Тому без жодних слів «Купіть!» у клієнта народжується, як йому здається, самостійне, ним самим прийняте рішення купити дешево і з нагоди відмінну річ, часто навіть не розгортаючи пакета, а лише запитавши розмір.

  • Ілюзія вибору.

У цьому випадку як начебто у звичайну фразу маніпулятора про наявність будь-якого товару чи явища вкраплюється якесь приховане твердження, яке безвідмовно діє підсвідомість, змушуючи виконувати волю маніпулятора. Наприклад, вас не запитують, купуватимете чи ні, а кажуть: «Яка ви симпатична! І це вам підходить, і ця річ чудово виглядає! Яку братимете, ту чи цю?», і циганка з симпатією дивиться на вас, ніби питання, що ви цю річ купуєте, вже вирішено. Адже в останній фразі циганки міститься пастка для свідомості, яка імітує ваше право на вибір. Але насправді вас обманюють, тому що вибір “купити – не купити” замінено на вибір “купити це або купити те”.

  • Команди, приховані у питаннях.

У разі маніпулятор свою команду-установку приховує під виглядом прохання. Наприклад, вам треба прикрити двері. Ви можете комусь сказати: “Ідіть і зачиніть двері!”, але це буде гірше, ніж якщо ваш наказ оформити проханням у питанні: “Я вас дуже прошу, ви не могли б прикрити двері?” Другий варіант спрацьовує краще, і людина не почувається обдуреною.

  • Моральний глухий кут.

Цей випадок є обман свідомості; , питаючи думку про будь-який товар, після отримання відповіді ставить наступне питання, у якому укладено установка виконання дії, необхідного маніпулятору. Наприклад, продавець умовляє не купити, а лише спробувати свій товар. У цьому випадку ми маємо пастку для свідомості, тому що йому нічого небезпечного чи поганого начебто не пропонується і начебто повна свобода будь-якого рішення зберігається, але насправді достатньо спробувати, як продавець ставить одразу інше хитре питання: «Ну, сподобалося? Сподобалося?», і хоча мова начебто йде про відчуття смаку, але насправді питання звучить: «Будете купувати чи ні?» А оскільки річ об’єктивно смачна, то ви ж не можете на запитання продавця сказати, що вона вам не сподобалася, і відповідаєте, що «сподобалася», тим самим даючи мимовільну згоду на покупку. Тим більше що як тільки ви відповідаєте продавцю, що сподобалася, як той, не чекаючи інших ваших слів, вже зважує товар і вам ніби вже незручно відмовитися від покупки, тим більше, що продавець відбирає і накладає найкраще, що у нього є (з того що видно). Висновок — треба сто разів подумати, перш ніж прийняти начебто й невинну пропозицію.

  • Метод Штірліца.

Так як людина у будь-якій розмові краще запам’ятовує початок і кінець, необхідно не тільки правильно увійти в розмову, але й потрібні слова, які об’єкт маніпуляцій має запам’ятати — поставити в кінець розмови.

  • Мовний трюк «три історії».

У разі такого прийому здійснюється наступний прийом програмування психіки індивіда. Вам розповідають якісь три історії. Але незвичайним чином. Спочатку вам розповідають історію №1. Але в середині переривають і починають розповідати історію №2. На середині і її переривають, і починають розповідати історію №3, яку розповідають повністю. Потім маніпулятор доводить історію № 2, а потім і завершує історію № 1. У результаті подібного методу програмування психіки історія № 1 і № 2 — усвідомлюються і запам’ятовуються. А історія № 3 швидко забувається і усвідомлюється, отже, виявившись витісненою зі свідомості, міститься у підсвідомості. Але ось суть у тому, що якраз в історію № 3 маніпулятори заклали інструкції та команди для підсвідомості клієнта, а отже можна бути впевненим, що через час ця людина почне виконувати введені в її підсвідомість установки, але вважатиме, що вони походять від нього. Введення інформації в підсвідомість — надійний спосіб програмування індивіда виконання установок, необхідних вам (маніпуляторам).

  • Іносказання.

Через війну такого впливу обробки свідомості, потрібна маніпулятору інформація прихована серед історії, яку маніпулятор викладає алегорично і метафорично. Суть у тому, що саме прихований зміст і є думка, яку вирішив закласти маніпулятор у вашу свідомість. Причому, що яскравіше і мальовничіше розказана історія, то легше подібної інформації обігнути бар’єр критичності, та впровадити інформацію в підсвідомість. Пізніше ця інформація «почне працювати» найчастіше якраз у момент, настання якого або було закладено спочатку, або було закладено код, активуючи який маніпулятор щоразу домагатися необхідного ефекту.

  • Метод «як тільки… те…».

Досить цікавий метод. Ось як визначає його В.М. Кандиба: «Прийом «як тільки… то…» Цей мовний прийом-трюк полягає в тому, що циганка, яка ворожить, передбачаючи якусь напевно майбутню дію клієнта, каже, наприклад: «Як тільки ви побачите свою лінію життя, то відразу зрозумієте мене! Тут підсвідомою логікою погляду клієнта на свою долоню (на «лінію життя») циганка логічно приєднує нарощування довіри до себе та всього того, що вона робить. При цьому циганка спритно вставляє пастку для свідомості кінцем фрази «відразу зрозумієте мене», інтонація якої означає інший, прихований від свідомості справжній сенс — «одразу погодьтеся з усім, що я роблю».

  • Розсіювання.

Метод досить цікавий та ефективний. Полягає він у тому, що маніпулятор, розповідаючи вам якусь історію, виділяє свої установки у будь-який спосіб, що порушує монотонність мовлення, ставлячи в т.ч. та т.зв. «якори» (якщо пам’ятаємо деякі прийоми, описані нами раніше). Виділити мову можна інтонацією, гучністю, дотиком, жестами тощо. таким чином подібні установки хіба що розсіюються серед інших слів, у тому числі складається інформаційний потік цієї історії. А згодом — підсвідомість об’єкта маніпуляцій реагуватиме лише на ці слова, інтонації, жести та інше. З іншого боку, як пише академік В.М. Кандиба, приховані команди, що розсіюються серед усієї розмови, виявляються дуже ефективними, і спрацьовують набагато краще, ніж висловлені іншим чином. Для цього треба вміти говорити з виразом, і підкреслювати — коли потрібно — потрібні слова, вміло виділяти паузи та інше.

В.М. Кандиба виділяє такі способи маніпулятивних впливів на підсвідомість з метою програмування поведінки індивіда:

«Кінестетичні способи (найефективніші): дотик до руки, дотик до голови, будь-яке погладжування, поплескування по плечу, потиск руки, дотик до пальців рук, накладання кистей на пензлі клієнта зверху, взяття кисті клієнта у свої обидві кисті та ін.

Емоційні методи: підвищення емоції у потрібний момент, зниження емоції, емоційні вигуки чи жести.

Мовні методи: зміна гучності мови (голосніше, тихіше); зміна темпу мови (швидше, повільніше, паузи); зміна інтонації (підвищення-зниження); супутні звуки (постукування, клацання пальцями); зміна локалізації джерела звуку (праворуч, ліворуч, зверху, знизу, спереду, ззаду); зміна тембру голосу (імперативний, командний, жорсткий, м’який, вкрадливий, протяжний).

Візуальні методи: мімікою, розширенням очей, жестикуляцією рук, рухами пальців рук, зміною положення тіла (нахили, повороти), зміною положення голови (повороти, нахили, підйоми), характерною послідовністю жестів (пантомімікою), потиранням власного підборіддя.

Письмові методи. У будь-який письмовий текст можна з допомогою техніки розсіювання вставити приховану інформацію, у своїй потрібні слова виділяють: розміром шрифту, іншим шрифтом, іншим кольором, абзацним відступом, новим рядком та інших.».

  • Метод «старої реакції».

Відповідно до цього методу необхідно пам’ятати, що якщо «в якійсь ситуації людина сильно реагує на якийсь подразник або стимул, то якщо через деякий час цю людину знову піддати дії цього подразника або стимулу, автоматично спрацює стара реакція, хоча умови та ситуація можуть значно відрізнятиметься від тієї, в якій реакція виявилася вперше. Класичний приклад «старої реакції» — це коли на дитину, що гуляє в парку, несподівано напав собака. Дитина сильно злякалася і в подальшому в будь-якій, навіть найбезпечнішій і нешкідливій ситуації, побачивши собаку у нього автоматично, підкреслюю — несвідомо й автоматично, виникає «стара реакція»: страх.».

Крім того, реакції бувають різні (больові, температурні, кінестетичні (дотик), смакові, слухові, нюхові тощо); тому за механізмом «старої реакції» необхідно виконати низку основних умов:

а) Рефлектативну реакцію слід наскільки можна кілька разів закріпити.

б) Подразник, що застосовується, повинен за своїми характеристиками максимально збігатися з подразником, застосованим вперше.

в) Найкращим і надійнішим є комплексний подразник, який використовує реакцію кількох органів чуття одночасно.